Печать

Монастырь сегодня

Автор: Super User вкл. . Опубликовано в Монастырь Мужской

Історія монастиря

Монастир на честь Афонської ікони Божої Матері розташований у чотирьох кілометрах від селища Чоповичі Малинського району Житомирської області на лівому березі річки Ірші. За переказами, початок монастирського життя у урочищі Кипяче, було започатковане афонським монахом Костянтином. До наших днів, дійшли свідчення відносно часу та історії виникнення на цьому місці монастиря. Згідно з ними  на початку 20 століття, у джерелі з якого місцеві жителі черпали воду, з’явилась у вогняному сяйві ікона Пресвятої Богородиці. Передання свідчить, що це був Казанський образ Божої Матері. Під час явлення ікони, вода у джерелі забила з такою силою, що було враження, наче вода кипить, тому це місце дістало назву – Кипче”. Після цієї події води джерела стали цілющими. Миряни, які черпали воду з вірою та молитвою зцілювались від багатьох хвороб.

Слава про цілюще джерело швидко розповсюдилась далеко за межі Київської губернії.  Згодом із Санкт-Петербургу прибула Синодальна комісія, яка підтвердила факт  зцілення людей від чудодійного джерела і прийняла  рішення заснувати на цьому місці монастир.  Настоятелем монастиря був призначений чернець з Афону, який довгий час підв’язався на Святій Горі, але  був родом із цих місць. Суворе життя подвижника аскета незабаром зібрало біля нього й інших набожних мужів. І потекло монастирське життя, яке перетворило це місце у святу обитель. За короткий строк, дякуючи пожертвам людей, які зцілялись від чудодійного джерела, були побудовані два храми, один над джерелом на честь Казанської ікони Божої Матері, а другий на честь усікновення глави пророка Іоанна Хрестителя. Навіть після революції у часи гоніння на церкву, монастир  не переживав запустіння, бо до джерела, яке, своїм Пречистим Образом освятила Богородиця, завжди йшли прочани. Згодом хвиля гонінь на християн досягла і цього святого місця, на другий день Великодня 1921 року банда Петлюри на чолі з бандитом Лисицею розстріляла настоятеля і пограбувала обитель. А щоб це святотатство залишилось в таємниці, бандити спалили монахів разом із церквою Іоанна Предтечі. Згодом, втрутилася і Радянська влада, - монастир закрили, а джерело завалили каменями. 

Відродження обителі

 Але Господу  було завгодно, щоб це святе місце, відродилось з попелу.

2000-й рік став новою крапкою відліку життя обителі. За Божим промислом сестри милосердя та прихожани київського храму Святителя Михаїла (що нині є Афонським подворєм Пантелеймонівського монастиря) разом з настоятелем протоієреєм Романом Барановским, дізнавшись про невинно убієнних монахів та зруйнований монастир, забажали приїхати на поклоніння до цього святого місця та відродити святу обитель.

Протягом двох років сестри милосердя  працювали над облагородженням джерела та зведенням над ним каплички. Деякі з них, «запалилися» бажанням, цілковито присвятити своє життя Богу, у цьому місці.

Але за Божим промислом було – не лише відродити цю святиню, але й явити світові нову.  Через духівника сестринства в ім’я преподобномучениці Єлизавети  - протоієрея Романа Барановського, який духовно опікується на Афоні, було передано благословення на будівництво жіночого монастиря на честь Афонської ікони Божої Матері,  неподалік (за 2 км) від відродженої обителі, на місці де у роки Великої Вітчизняної війни, фашисти розстрілювали мирних жителів.

Пізніше Блаженнішим Митрополитом Володимиром, монастирям на лівому і правому берегах Ірші було  надано офіційних статусів. У чоловічому намісником призначено ігумена Євстратія (Кондракова), а у жіночому Єкатерину (Смичок) (у минулому сестру милосердя).